Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 427 574 сторінки.

Календар

27 листопада

8 до н. е. — помер Горацій, римський поет
1840 — народився Олексій Апухтін, російський поет
1860 — помер Людвіг Рельштаб, німецький романіст, драматург, поет
1863 — народилася Ольга Кобилянська, українська письменниця
1875 — народився Владислав Оркан, польський письменник
1879 — народився Григорій Чупринка, український поет, військовий і політичний діяч
1883 — народився Богдан Бучинський, український історик, дослідник історії церкви
1909 — помер Микола Вербицький, український письменник
1911 — помер Яків Шульгин, український історик
1916 — помер Еміль Верхарн, бельгійський поет
1952 — помер Михайло Слабченко, український історик

Вибрана проза

Балаканка про руську жінку. (Львів, 1905) Ольга Кобилянська
… В теорії Русин вимагає від жінки чимало, але в практицї він не страшний. На папері і в дискусіях про жінку він вимагає образованя, жадає самостійности, артизму, музики, ба навіть він признає і потребу жінки лїкарки але в дїйснім житю він інодї каже: „Жінка се, або те нїколи не зрозуміє, а наколи і зрозуміє, тодї певно не будемо ми (себ то мужчини) нїколи ситі, а білє наше не буде бездоганної чистоти“. Він нїколи не повірить, що образована жінка може бути доброю матерію і ґаздинею; що в міру — як її інтелїґенція розвиваєть ся, міцнїє в нїй і почутє обовязку. Русин недовірчивий. Се сумний об'яв — але нема де правди дїти — він є. Тому він і нїколи не скаже, як артистичний Француз: — „А сьвіт жінки нехай буде такий широкий, яким він дїйстно є.“ Він годить ся, щоби вона глядїла на Русь. Поза межі її — обійдеть ся. Там Поляки, там Нїмцї, там знов „Москалї“ і т. д. все те „чуже“ і не своє „питоме,“ — а вже до Шведок, і инших… де вже Русинцї очи до неї завертати? „Ти, жінко, пазь хату і дїтей, і гляди (хоч Русинка… з природи вже… сама… пропадає за працею і обовязками), щоби я під жолудковими ідеями не терпів. Я Русин і люблю лиш своє „питоме“.

читати далі…

Вибрана поезія

Людвіг Рельштаб

П'єси і переклади співаної поезії. (Київ, 2012)

Серенада

(музика Ф. Шуберта, вірш Л. Рельштаба)

Пісня ця — летить з мольбою:
Дру́же, не барись
І скоріш — переді мною
Ти — отут — з'явись!
Мру́жать зорі зір нагірний,
Неповторний час!
Той щасливий час,
Щоб — ніхто, мій друже вірний,
Не побачив нас,
Не підслухав нас.

Щемна пісня солов'їна
Вабить із пітьми,
За любов — дзвенить і лине,
Щоб — кохались ми!
І знемога й раювання
Серця — не мине,
Серця — не мине,
Вже — палке́ зачарування
Знаджує мене!
Знаджує мене!

Тож, — на вир душі буремний —
Зглянься: озовись!
Й на побачення таємне —
Не барись, з'явись!
Не барись, з'явись!
З'явись, з'явись!