Альберт Великий

Альберт Великий
лат. Albertus Magnus
Альберт Великий, фреска Томи Моденського з 1352 року, Тревізо, Італія
Основні відомості
Ім'я при народженні:	Альберт фон Больштедт
Народження	1200[…] Лауйнген, Баварське герцогство[…]
Альма-матер:	Падуанський університет і Паризький університет
Заклад:	Паризький університет
Конфесія:	християнство
Смерть:	15 листопада 1280[…]
Кельн, Пруссія
Місце поховання:	St. Andreas Churchd
Праці й досягнення
Рід діяльності:	клірик, хімік, письменник, музикознавець, теоретик музики
Основні інтереси:	філософія
Традиція/школа:	схоластика
Звання:	професор
Титул:	граф, «doctor universalis», єпископ
Значні роботи:	Список De homined, De vegetabilis et plantis libri septemd, De mineralibusd і Secreta Mulierumd
Попередники:	Йордан Саксонський
Послідовники:	Тома Аквінський
Альберт Великий у Вікісховищі

Святий Альбе́рт Вели́кий (лат. Albertus Magnus, при народженні Альберт фон Больштедт (нім. Albert von Bollstadt)) (бл. 1193 — 15 листопада 1280) — німецький католицький теолог, філософ і природознавець, чернець-домініканець, наставник Томи Аквінського, представник ортодоксальної схоластики, канонізований у 1931 році.

Життєпис

Народився у Швабії у родині графа фон Больштедта у Лауїнгені. Точна дата народження невідома, ймовірно народився між 1193 і 1206 роками.

Учився в Падуї, викладав у Парижі (Сорбонна), Кельні та інших містах.

Почав перебудовувати та систематизувати католицьке богослів'я на основі аристотелізму. Це продовжив його учень Тома Аквінський. Вони разом боролися проти опозиційних шкіл у схоластиці, єресей, аверроїзму, проти антифеодальних ідей і рухів. Альберт Великий — автор філософських творів («Про причини та про виникнення загального») і природничо-наукових трактатів про мінерали, рослини, тварин.

Творчість

Альберт Великий — видатний схоласт. Завдяки коментарям Альберта праці Аристотеля стали надбанням середньовічної культури. Він не тільки систематизував знання античних і арабських вчених у галузі природознавства й етики, а й провів також власні дослідження на основі спостережень і досвіду.

Інтерес до натурфілософської проблематики закономірно міг зумовити заняття Альберта алхімією. Найвідоміший його твір у цій традиції — «Libellus de Alchimia» («Книжка про алхімію», «Мале алхімічне зведення»). Навколо фігури Альберта-алхіміка постали численні легенди, що змальовували його як чаклуна. Казали, нібито він міг перетворити зиму на літо, аби провести бенкет у монастирському дворі. За іншою легендою, одного разу Альберт створив механічну мідну людину, що могла відповідати на всі запитання. Однак згодом дивний механізм було знищено учнем філософа, Томою Аквінським.

Альберт Великий славився своєю ерудицією, проте власного вчення не створив. За енциклопедичність знань отримав від католицької церкви титул «doctor universalis».

Див. також

• 20006 Альбертус Маґнус — астероїд, названий на честь філософа.

Джерела

• Остапчук Г. О. Альберт Великий [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія (дата звернення: 16.02.2019).
• Альберт Великий [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.] / Українська загальна енциклопедія
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Средневековый мир в терминах, именах и названиях, Мн., «Беларусь», 1999.(рос.)
• Марчукова С. М., Естественнонаучные представления в средневековой Европе. — СПб.: Европейский дом, 1999.(рос.)

Література

• Альберт Великий // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.